Кароль Юзеф Войтила народився 18 травня 1920 року в невеликому містечку Вадовіце поблизу Кракова. Як другий хлопчик у родині, відразу після брата Едмунда. З дитинства молодий папа зіткнувся з почуттям втрати: спочатку незабаром після пологів померла його молодша сестра Ольга, потім мати Емілія і Качоровський, а через кілька років і брат - заразився скарлатиною.
Молодий Святіший Отець у світі був лише зі своїм татом, який дбав про його моральне та духовне виховання. вся родина Войтила була відома своїм релігійним способом існування. Також Кароль ще хлопчиком швидко поповнив ряди вівтарників сімейної церкви.
Духовний шлях
Священнослужителі чомусь обрали Кароля Войтилу, який спочатку поєднував свою професійну кар’єру з іншими сферами, як-от: письменницькою чи акторською. Головним стимулом, заради якого Кароль Войтила обрав шлях безшлюбності, були: переживання Другої світової війни та несподівана й надзвичайно тяжка смерть батька.
У 1942 році майбутній папа розпочав навчання в семінарії (нагадаємо, що це були часи переслідувань, коли майбутнім священикам доводилося ховатися або носити літургійні ризи, щоб захиститися від загарбника). Його духовна кар’єра пішла стрімко, тому що Кароль був надзвичайно релігійним і старанним. Він закінчив навчання з відзнакою, і багато хто розглядав його як взірець чесноти та благочестя.
Войтила дуже швидко з сільського священика став єпископом, архієпископом і, нарешті, кардиналом. І хоча він ніколи цього не збирався, у Бога був надзвичайно амбітний план щодо нього.
Понтифікат
Кароль Войтила став папою 16 жовтня 1978 року за рішенням другого конклаву і лише після восьмого голосування. Він взяв ім’я Івана Павла II і розпочав свою папську діяльність. Він був не тільки першим поляком, обраним на цю посаду, а й першим неіталійцем, що викликало не лише велику цікавість, а й принесло Святішому Отцю велику популярність із самого початку.
Святіший Отець мав це почесне звання понад 26 років. За цей час він відвідав аж 104 країни, допоміг пом’якшити багато конфліктів у світі та повністю змінити долю світу. Йому було надзвичайно легко залучати натовп. Його любили не тільки дуже молоді, а й хворі люди, діти та послідовники інших релігій. Він був першим Папою в історії, який так відкрито і твердо прагнув до миру у всьому світі.
Помер на очах світу 2 квітня 2005 року в Апостольському палаці у столиці Ватикану о 21:37. Цьому передували багаторічна хвороба Паркінсона. А також спроба виживання.